Cпадкування фермерського господарства

Нормативна база

• Конституція України
• Земельний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Закон України "Про фермерське господарство"
• Постанова Кабінет Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1908 "Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується"

Загальна інформація

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" .

Фермерським господарствам можуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Детальніше див. "Створення фермерського господарства".

Спадкування прав громадян у фермерському господарстві

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про фермерське господарство" . Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.      

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини визначений у статті 1219 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець. Разом із тим, спадкоємець, після набуття прав як голови фермерського господарства має право у встановленому законом порядку звернутись до відповідних органів, щодо переоформлення права постійного користування землею на фермерське господарство.

Успадкування фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу, або його частини, полягає не в спадкуванні права на участь, а в спадкуванні права на частку в статутному (складеному) капіталі, оскільки право на участь нерозривно пов'язане з особою спадкодавця і належить до прав та обов'язків, які не входять до складу спадщини, залежить від кола учасників фермерського господарства (пункт 2 частини першої статті 1219 ЦК України).

Випадки спадкування фермерського господарства, створеного одним учасником:

♦ у разі успадкування майна фермерського господарства одним спадкоємцем, він стає правонаступником успадкованого майна фермерського господарства з перспективою подальшого ведення фермерського господарства і включення відповідно до вимог статуту до його складу замість померлого учасника фермерського господарства, якщо він цього бажає.

Якщо у спадкоємя немає такого бажання, він є правонаступником майна товариства з перспективою припинення діяльності фермерського господарства;

♦ у разі спадкування кількома спадкоємцями, вони вважатимуться правонаступниками майна фермерського господарства в отриманих долях, з перспективою подальшого ведення фермерського господарства на колективних засадах чи припинення його діяльності в разі, якщо жоден з них не виявить бажання займатися фермерською діяльністю (стаття 35 Закону "Про фермерське господарство").

Якщо частина спадкоємців виявлять бажання займатися фермерською діяльністю, а частина — ні, то спадкоємці, які не бажатимуть займатися фермерською діяльністю, вправі вимагати від фермерського господарства компенсації їм вартості частини успадкованого майна від фермерського господарства в складі інших спадкоємців.

Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону (частина друга статті 23 Закону України "Про фермерське господарство").

Оформлення спадщини

Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Для здійснення своїх спадкових прав спадкоємцям (у тому числі і спадкоємці особи, яка одноособово створила фермерське господарство) потрібно звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для прийняття спадщини та отримання (після закінчення 6-місячного строку) свідоцтва про право на спадщину з певним переліком документів, а саме:

• документом, що посвідчує особу (наприклад, паспортом),
• довідкою про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку,
• правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві та статутом (якщо фермерське господарство - юридична особа).

Нотаріус після детального аналізу основних положень статуту визначає що є спадковим майном фермерського господарства, який правовий статус такого майна та, відповідно, які саме документи необхідно додатково надати для оформлення спадкових прав.

Залежно від того кому саме належить майно, що успадковується (спадкодавцеві чи фермерському господарству), відбуватиметься процедура оформлення спадщини та перелік необхідних документів.

Якщо спадкоємців декілька, вони мають дійти згоди, хто з них здійснюватиме таке управління, і повідомити своє рішення нотаріусу. Якщо є заповіт – відповідальним може бути визначений виконавець заповіту. Якщо спадкоємців або виконавця заповіту немає, нотаріус  укладає договір на управління спадщиною з іншою особою. Зокрема, такою особою може бути  сільська, селищна, міська рада за місцем знаходження такої земельної ділянки (стаття 1285 ЦК України). Таким договором визначають повноваження управителя спадщини, зокрема, можна на певну особу покласти обов’язки, які повинен виконувати директор підприємства, визначити особу, відповідальну за подання звітності та виконання податкових обов’язків фермерського господарства тощо.

Повноваження управителя спадщини тривають до отримання Свідоцтва на корпоративні права всіма спадкоємцями, а за їх відсутності – до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою.

У разі відмови державного реєстратора у внесенні змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з приводу земельної ділянки в частині зміни особи, якій належить право постійного користування (зміна відомостей фізичної особи – засновника на фермерське господарство), то зазначена відмова підлягатиме судовому оскарженню.

Наслідки неприйняття спадщини.

Якщо спадкоємці не прийняли спадщину, відмовились від неї, були усунені від права на спадкування або взагалі відсутні, то до майна спадкодавця (в т. ч. і ФГ) може бути застосована процедура визнання спадщини відумерлою (стаття 1277 ЦК України ).  Орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У разі якщо на об’єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Крім того, заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно – за його місцем знаходження.

Судова практика

• Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства).
• Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі).
• В роз`ясненнях, які містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.
•   Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 368/54/17 ( земельна ділянка, надана для створення фермерського господарства на праві довічного успадковуваного володіння має інший правовий режим, ніж право постійного користування землею і, на відміну від нього, відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані).

Корисні посилання

• Правові аспекти  спадкування майна члена фермерського господарства
• Шляхи спадкування фермерського господарства

Див. також

• Створення фермерського господарства
• Виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства