Захист прав інтелектуальної власності: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon3.rad...)
 
мНемає опису редагування
 
(Не показані 15 проміжних версій 11 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільній кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільній кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодексу України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]  
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"]
== Поняття права інтелектуальної власності ==
== Поняття права інтелектуальної власності ==
Право інтелектуальної власності як право особи на результат творчої інтелектуальної діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом, пов'язується, перш за все, із розумінням творчості і творчої інтелектуальної діяльності. Творчість людини можна визначити як глибоко усвідомлену нею потребу самовираження, самоствердження, привнесення в оточуючий світ глибинних душевних переживань задля пошуку гармонії і самовдосконалення. Здатність до творчої та інтелектуальної діяльності вирізняє людину серед інших живих істот і не залежить від віку, стану здоров'я, наявності здібностей чи таланту.
'''Право інтелектуальної власності - це''' право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2235 ст. 418 Цивільного кодексу України]).  


Одне із найбільш вдалих визначень творчої діяльності запропонував видатний український цивіліст і основоположник наукових розробок права інтелектуальної власності в незалежній Україні О. А. Підопригора: "Творча діяльність, або просто творчість, - це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю".
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним Кодексом України], Законам України: [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80#Text «Про захист від недобросовісної конкуренції»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n4 «Про авторське право і суміжні права»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3687-12#Text «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3688-12#Text «Про охорону прав на промислові зразки»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12#Text «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3116-12#Text «Про охорону прав на сорти рослин»] та іншими законами.<br />'''Право інтелектуальної власності є непорушним'''. '''Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом'''.


Творча діяльність притаманна кожній людині і може проявлятися в усіх сферах її життя, а широке коло видів такої діяльності зумовлює, в свою чергу, і багатоманітність її результатів.
'''[[Право інтелектуальної власності|Інтелектуальна власність]] -''' збірне поняття, що означає сукупність виняткових прав на результати творчої діяльності і засоби індивідуалізації. Охоплює права, що відносяться до літературних, художніх і наукових творів, виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо - і телепередач, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, фірмових найменувань і т.п.
== Види відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності ==
=== Кримінальна ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1154 статті 176 Кримінального кодексу України], до кримінальної відповідальності притягаються особи, винні в такому порушенні авторського права і суміжних прав, як незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.


== Куди звертатися ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1163 Стаття 177 Кримінального кодексу України] визнає кримінально караним порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.
Спори за захистом прав інтелектуальної власності розглядаються здебільшого в місцевих господарських судах.
=== Адміністративна ===
Щодо адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, то [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n309 ст. 51<sup>2</sup> Кодексу України про адміністративні правопорушення] визнає адміністративно караним таке порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, як незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.
=== Цивільно-правова ===
Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності, насамперед, може бути здійснено судом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2302 частина перша статті 432 Цивільного кодексу України]).
== Форми захисту прав інтелектуальної власності ==
'''Форма захисту''' – це комплекс організаційних заходів, спрямованих на захист прав і законних інтересів авторів, виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, винахідників та інших суб’єктів прав інтелектуальної власності.
* юрисдикційна;
* неюрисдикційна.
=== Неюрисдикційна форма ===
'''Неюрисдикційна форма захисту прав включає''' дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Переважною формою неюрисдикційного захисту є самозахист, що проявляється в активних чи пасивних діях особи, спрямованих на запобігання чи припинення порушення власного суб’єктивного права.  


Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n119 Стаття 19 Цивільного кодексу України] передбачає самозахист цивільних прав. Особа має право на самозахист своїх прав від порушень і протиправних посягань.


# застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
Самозахистом визнається застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.  
# зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
# вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів;
# вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
# застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
# опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.


== Практика розгляду справ ==
Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, та характеру дій, якими ці права порушені, і не можуть суперечити вимогам закону. Способи самозахисту можуть обиратися особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором.  
Узагальнення практики перегляду судових рішень у справах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. При проведенні узагальнення використані судові справи, розглянуті місцевими господарськими судами.


Предметом розгляду у справах були вимоги про заборону незаконного використання знаку для товарів та послуг; про захист порушених майнових прав інтелектуальної власності; про визнання права попереднього користувача; про зобов'язання припинити виробництво та реалізацію товару.
Ця форма самозахисту у відносинах авторства на практиці трапляється в поодиноких випадках. І хоча вона є дещо малозначущою, та все ж не може ігноруватися, бо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4354 стаття 55 Конституції України] гарантує кожному невід’ємне право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи.
=== Юрисдикційна форма ===
'''Юрисдикційна форма захисту прав передбачає''' діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених прав на об’єкти інтелектуальної власності або прав, що оспорюються. Суть її полягає у зверненні особи, права і законні інтереси якої порушено неправомірними діями, за захистом до державних або інших компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права і припинення правопорушення.


При вирішенні спорів цієї категорії суди застосовували відповідні положення Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», інші законодавчі акти.
Юрисдикційна форма захисту прав '''поділяється на загальну і спеціальну форму''' здійснення передбачених законом засобів захисту.  
Встановивши неправомірне використання суб’єктом господарювання знаку для товарів та послуг, суд приймає рішення про заборону використання знаку для товарів та послуг. Заборона використання знаку для товарів та послуг не обмежується певним часом, а тому може бути використана позивачем в будь-який час протягом дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг.


Наприклад, Спільне українсько-німецьке товариство з іноземною інвестицією «Кершер» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Вектор-Оіл» про заборону незаконного використання знаку для товарів та послуг «ТНК» шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання позначенням знаку для товарів та послуг «ТНК» на автозаправних станціях. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем
Відповідно до загальної форми захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку. Спеціальною формою захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності є адміністративний порядок захисту цих прав. Він застосовується лише у випадках, вказаних у законодавстві. Наявність інституту юрисдикційного захисту відповідає міжнародним вимогам щодо захисту авторських прав. Інститут юрисдикційного захисту містить великий потенціал, здатний забезпечити врегулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності на достатньому рівні.
виявлені факти незаконного використання належних йому майнових прав інтелектуальної власності. Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2014 р. у справі № 922/3566/13 позов задоволено. З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «ТНК-ВР Холдінг» є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг, яким зареєстровано торговий знак «ТНК». Між ВАТ«ТНК-ВР Холдінг» та Спільним українсько-німецьким товариством з іноземною інвестицією «Кершер» укладені ліцензійний договір від 18.11.2006 р. та додаткова угода до нього, за умовами яких ВАТ«ТНК-ВР Холдінг» надав позивачу право на використання знаку за свідоцтвом України від 15.05.2001 р. на території України з правом надання подальших ліцензій. При вирішенні зазначеного спору суд застосовував ст. ст. 492, 494 ЦК України, ст.ст. 5, 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Із змісту ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» вбачається, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди позначення, схоже із зареєстрованим знаком. Про заборону іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без дозволу володільця передбачено в статті 157 ГК України.


Судом у справі ухвалою від 03.10.2013 р. була призначена судова експертиза об’єктів інтелектуальної власності. У п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», роз’яснено, що у перевірці і оцінці експертного висновку слід з’ясовувати, зокрема, додержання вимог законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи. Оцінивши висновок судового експерта від 07.02.2014 р., суд дійшов висновку про те, що експертне дослідження проведено кваліфікованим експертом з дотриманням приписів Закону України « Про судову експертизу» та ГПК України. З урахуванням висновку експерта суд визнав доведеним той факт, що позначення «ТНК», які використані ТОВ «Вектор-Оіл» при зовнішньому обладнанні АЗС, є тотожними або схожими настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 15.05.2001 р. З огляду на викладене та приписи ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» суд дійшов висновку, що позовні вимоги про заборону незаконного використання знаку для товарів та послуг «ТНК» шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання позначенням знаку для товарів та послуг «ТНК» на автозаправних станціях є законними та обґрунтованими. При вирішенні спору про захист порушених майнових прав інтелектуальної власності, суд вивчав докази наявності порушених прав інтелектуальної власності.
Найефективнішою юрисдикційною формою захисту права інтелектуальної власності є судовий захист, що здійснюються судами загальної юрисдикції у порядку цивільного чи кримінального провадження, адміністративними та господарськими судами. Судовий захист здійснюється в Україні на загальних принципах судочинства.
== Судовий захист прав інтелектуальної власності в Україні ==
Цивільний кодекс України передбачає '''дві групи норм щодо захисту права інтелектуальної власності''' — '''загальні цивільно-правові норми''' і '''спеціальні, передбачені законами України про інтелектуальну власність'''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України] передбачає захист цивільних прав у судовому порядку (ст. ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 16], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2301 432] Цивільного кодексу України).


У справі № 920/987/13 за позовом ВАТ «РИТМ» Тверського виробництва гальмівної апаратури до ПАТ «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «ТЕМП» про захист порушених майнових прав інтелектуальної власності, а саме, заборону відповідачу використовувати без дозволу ВАТ «РИТМ» ТВГА знак для товарів і послуг за свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг від 25.11.2010 р., рішенням господарського суду Сумської області від 26.03.2014 р. відмовлено у задоволенні позову. Позов обґрунтовано тим, що ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП» без згоди та дозволу ВАТ «РИТМ» ТВГА виготовляє та здійснює реалізацію в Україні виробу «Штуцер 4370 Т», який маркує позначенням «4370Т», яке є схожим з позначенням зареєстрованим ВАТ «РИТМ» ТВГА.
Порушенням права інтелектуальної власності визнається вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб´єкта права інтелектуальної власності та їх майнові права. Порушенням визнається піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав — опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп´ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.


З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «РИТМ» ТВГА є власником знаку для товарів і послуг «4370» за класами 12, 17 Міжнародної класифікації товарів і послуг, що підтверджено свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг від 25.11.2010 р. Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.07.2013 р. призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності щодо тотожності або схожості знаків. Згідно з висновком за результатами проведення вказаної судової експерти зи від 08.01.2014 р. встановлено, що товари «Штуцер 4370Т» виробництва ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП», які марковані позначенням «4370Т», є спорідненими з товарами «аксесуари гальмівні, в тому числі з’єднувальні штуцери розподільників повітря для гальмівних систем залізничного транспорту», для яких зареєстровано знак для товарів та послуг за свідоцтвом України від 25.11.2010 р., позначення «4370Т» є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів та послуг за свідоцтвом України від 25.11.2010 р., що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари 12 класу МКТП.
До порушення права інтелектуальної власності відноситься плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають право інтелектуальної власності і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп´ютерних програм), фонограм, відеограм, програм мовлення визнається порушенням права інтелектуальної власності.


Суд, проаналізувавши норми ст.ст. 495, 500 ЦК України , ст. 157 ГК України та ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зазначив, що право попереднього користувача виникає з факту використання ним торговельної марки або здійснення значної і серйозної підготовки для такого використання до дати подання заявки власником свідоцтва на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету заявки. Чинне законодавство не містить будь-яких обмежень стосовно суб'єкта права попереднього користувача, наявність якого, в свою чергу, виключає необхідність отримання дозволу на використання відповідної торговельної марки від власника свідоцтва та унеможливлює заборону власником свідоцтва цій особі вчиняти дії, які охоплюються правом попереднього користувача.
Порушенням права інтелектуальної власності визнається також вчинення дій, що створюють загрозу порушення нього права; будь-які дії свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу; підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема, в електронній формі, про управління правами без дозволу суб´єктів права інтелектуальної власності чи особи, яка здійснює таке управління; розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об´єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб´єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема, в електронній формі.


Згідно зі ст. 4 (В) Паризької конвенції «Про охорону промислової власності» права, набуті третіми особами до дня першої заявки, що є підставою для права пріоритету, зберігаються відповідно до внутрішнього законодавства кожної країни Союзу. Таким чином, на законодавчому рівні визначено випадки добросовісного використання торговельної марки: фактичний користувач того чи іншого незареєстрованого позначення має право в подальшому продовжувати використання свого позначення і після реєстрації такого позначення як торговельної марки іншою особою, без її дозволу і безоплатно. Вказане нормативне правило охороняє права попереднього користувача на всіх стадіях: від дати подання заявки на реєстрацію, заявлення пріоритету - першості у поданні заявки, до видачі свідоцтва на його використання, та після його видачі.
Порушення права інтелектуальної власності визнається також порушення умов договору щодо використання об´єктів цього права.


У цьому випадку (у випадку наявності у певної особи права попереднього користувача) володілець свідоцтва на торгівельну марку не має права забороняти її використання попереднім користувачам у силу Закону.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2303 частини другої статті 432 Цивільного кодексу України] '''суд''' у випадках та в порядку, встановлених законом, '''може постановити рішення, зокрема, про''':
Судом встановлено, що ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП» є виробником та реалізатором штуцеру з позначенням «4370Т», яке до 29.12.2009 р. добросовісно ним використовувалося шляхом застосування його в технічній документації до виробу «Штуцер 4370Т». Дана продукція випускається серійно з 12.07.2012 р. по 11.07.2014 р. Таким чином, ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП» до дати подання ВАТ «РИТМ» ТВГА заявки на знак для товарів і послуг «4370» добросовісно використовувало схоже із зареєстрованим знаком позначення «4370Т» для товару «Штуцер», який є спорідненим з товарами «аксесуари гальмівні, в тому числі з'єднувальні штуцери розподільників повітря для гальмівних систем залізничного транспорту», для яких зареєстровано знак для товарів та послуг за свідоцтвом України від 25.11.2010 р., що виключає необхідність отримання дозволу на використання відповідного позначення від власника свідоцтва та унеможливлює заборону власником свідоцтва вчиняти ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП» дії, які охоплюються правом попереднього користувача.
Встановивши у ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП» право попереднього користувача на позначення «4370Т», схоже із зареєстрованим ВАТ «РИТМ» ТВГА знаком, яке виникає з факту використання ним торговельної марки до дати подання заявки власником свідоцтва на торговельну марку, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.


Є випадки звернення до суду суб’єктів господарювання з вимогами про визнання їх попереднім користувачем знаку для товарів та послуг. Розглядаючи зазначені вимоги, суд встановлює факти здійснення підготовки для використання відповідного знаку.
'''1)''' застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;


ТОВ «АрмаПром» звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ВАТ «Ритм» Тверське виробництво гальмівної апаратури про визнання його попереднім користувачем знаку 4304 для товарів класу 12 МКТП та товарів класу 17 МКТП. В обґрунтування заявленого позову ТОВ «АрмаПром» вказувало на те, що воно до дати подання ВАТ «РИТМ» ТВГА заявки на торговельну марку, в інтересах своєї діяльності добросовісно використовувало торговельну марку в Україні та здійснило значну і серйозну підготовку для використання «Крану кінцевого 4304М», в зв'язку з чим ТОВ «АрмаПром» має право на продовження використання знаку «4304» для товарів класу 12 та 17 Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі – МКТП), як попередній користувач, та цим не порушує майнові права інтелектуальної власності ВАТ «РИТМ» ТВГА.
'''2)''' зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;


Рішенням господарського суду Сумської області від 26.03.2014 р. у справі № 920/339/13 позов задоволено частково. Визнано за ТОВ «АрмаПром» право попереднього користувача знаком «4304» для товарів класу 12 МКТП: «Аксесуари гальмівні, в тому числі крани кінцеві з тарілчастим запірним пристроєм для гальмівних систем залізничного транспорту; гальма до транспортних засобів», а саме, для виробу «Кран кінцевий 4304М», а у іншій частині позовних вимог відмовлено.
'''3)''' вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів за рахунок особи, яка вчинила порушення;


З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «РИТМ» ТВГА є власником знаку для товарів і послуг «4304» за класами 12, 17 МКТП, що підтверджено свідоцтвом, зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 26.04.2010 р., з датою подання заявки -23.09.2009 р.
'''4)''' вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь за рахунок особи, яка вчинила порушення;


Судом встановлено ТОВ «АрмаПром» до подання ВАТ «РИТМ» ТВГА заявки на знак для товарів і послуг «4304» - 23.09.2009 р. добросовісно здійснено значну і серйозну підготовку для використання позначення «4304М» для товарів класу 12 МКТП, схожого із зареєстрованим ВАТ «Ритм» ТВГА знаком «4304», шляхом застосування його на виробі (товарі) та в документації, пов'язаній з впровадженням товарів «Кран кінцевий 4304» («Кран концевой 4304») у господарський обіг.
'''4-1)''' застосування разової грошової виплати замість застосування способів захисту права інтелектуальної власності, встановлених пунктами 3 та/або 4 цієї частини. Застосування разової грошової виплати здійснюється за заявою відповідача, за умови що право інтелектуальної власності порушено відповідачем ненавмисно і без недбалості та що застосування способів захисту, встановлених пунктами 3 і 4 цієї частини, є неспівмірним шкоді, заподіяній позивачеві. Розмір разової грошової виплати визначається судом як розмір винагороди, яка була б сплачена за надання позивачем дозволу на використання права інтелектуальної власності, щодо якого виник спір, і обґрунтовано задовольняє позивача;


З посиланням на ст. ст. 16, 494, 495, 500 ЦК України та ст.ст. 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» суд
'''5)''' застосування компенсації замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір компенсації визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
дійшов висновку про наявність у ТОВ «АрмаПром» права попереднього користувача на знак «4304» для товарів класу 12 МКТП, оскільки ТОВ «АрмаПром» до дати подання ВАТ «Ритм» ТВГА заявки на знак для товарів і послуг «4304» - 23.09.2009 р. та отримання свідоцтва України 26.04.2010 р. було добросовісно здійснено значну і серйозну підготовку для використання позначення «4304М», схожого із зареєстрованим ВАТ «Ритм» ТВГА знаком «4304», шляхом застосування його на виробі (товарі) та в документації, що виключає необхідність отримання дозволу на використання ТОВ «АрмаПром» відповідного позначення від власника свідоцтва - ВАТ «Ритм» ТВГА.


Схожість позначення «4304М», що міститься у назві виробу «Кран кінцевий 4304М» із знаком для товарів і послуг « 4304» за свідоцтвом № 122167, власником якого є ВАТ «РИТМ», встановлена Висновком № 233/13 за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 14.01.2014 р. у справі № 920/1399/13 за позовом ВАТ «РИТМ» Тверське виробництво гальмівної апаратури до ТОВ «АрмаПром». Вказаним Висновком експерта встановлена спорідненість товару «Кран кінцевий 4304М», виробником якого є позивач, з товарами «Аксесуари гальмівні, в тому числі крани кінцеві з тарілчастим запірним пристроєм для гальмівних систем залізничного транспорту», для яких відповідачем зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 122167.
'''6)''' опублікування за заявою позивача в засобах масової інформації або доведення до загального відома іншим визначеним судом шляхом відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення за рахунок особи, яка вчинила правопорушення.


На підставі викладеного, з посиланням на ст. 35 ГПК України та враховуючи, що позивачем до дати подання відповідачем заявки на знак для товарів і послуг «4304» (23.09.2009 р.) було добросовісно здійснено значну і серйозну підготовку для використання схожого із зареєстрованим знаком позначення «4304М» для товару «Кран кінцевий», який є
Зокрема '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1654 частиною другою статті 20 Господарського процесуального кодексу України]''' передбачено, що '''Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності''', зокрема:
спорідненим з товарами «Аксесуари гальмівні, в тому числі крани кінцеві з тарілчастим запірним пристроєм для гальмівних систем залізничного транспорту, гальма до транспортних засобів», для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 122167, суд дійшов висновку, що вказані обставини виключають необхідність отримання дозволу на використання відповідачем відповідного позначення від власника свідоцтва - ВАТ «РИТМ» ТВГА.


З огляду на те, що право попереднього користувача виникає з факту здійснення значної і серйозної підготовки для використання торговельної марки або добросовісного використання в інтересах своєї діяльності торговельної марки до дати подання заявки власником свідоцтва на торговельну марку, судом не встановлений факт підготовки або використання позивачем торгівельної марки «4304М» для товарів класу 17 МКТП, що унеможливлює визнання за позивачем права попереднього користувача на цю торгівельну марку для товарів класу 17 МКТП.
'''1)''' справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;


Судовою практикою підтверджено, що невідповідність обраного способу захисту порушеного права інтелектуальної власності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
'''2)''' справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов’язані з ними законні інтереси;
У справі № 922/2066/13 за позовом ПАТ «Лекхім» до ПАТ «Фармстандарт-Біолік» про зобов’язання припинити виробництво та реалізацію товару рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.


Постановою апеляційного господарського суд від 26.05.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2014 р. залишено без змін.
'''3)''' справи про визнання торговельної марки добре відомою;
Вказана справа розглядалась неодноразово.


З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заявлених вимог ПАТ «Лекхім» вказувало, що воно є власником свідоцтва України № 15785 на знак «Реналган» для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, з датою подання заявки 23.05.1996р. ПАТ «Лекхім» стало відомо, що ПАТ «Фармстандарт-Біолік» здійснює виробництво та реалізацію лікарського засобу «Ренальган», найменування якого в подальшому змінено на «Ренальган-Біолік», до складу якого входять ті ж самі діючі речовини, що й до складу лікарського засобу «Реналган» виробництва ПАТ «Лекхім». З посиланням на ч. 5 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» та ст. 4 Закону України «Про захист від недоброякісної конкуренції », ПАТ «Лекхім» вважало зазначені дії ПАТ «Фармстандарт-Біолік» такими, що порушують охоронювані законом права та інтереси ПАТ «Лекхім» як власника свідоцтва на знак, оскільки обидва позначення відрізняються лише окремим елементом «ь».
'''4)''' справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;


Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши положення ст.ст. 432, 500 ЦК України, ст . 1 57 ГК України , ст.ст. 5, 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та враховуючи п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/974 від 14.12.2007 р. «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності», зазначила, що право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.
'''5)''' справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;


З огляду на викладене, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що положення вищезазначених норм закону встановлюють право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати зареєстровану ним торговельну марку, однак не передбачають такого способу захисту позивача як зобов’язання відповідача припинити виробництво та реалізацію лікарського засобу , тобто обраний позивачем спосіб захисту своїх інтересів не передбачений нормами чинного законодавства, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
'''6)''' справи у спорах, які виникають із відносин, пов’язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань.


'''Громадянин на свій розсуд може звернутися за захистом свого порушеного права не тільки до суду, а й до відповідного державного органу управління або громадської організації. Він може звернутися до вищої організації відповідача, до творчої спілки, до якої входить відповідач, до антимонопольного органу. Такі спори частіше розв’язуються в адміністративному порядку''' '''відповідно до''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України].
== Міжнародні стандарти захисту прав інтелектуальної власності ==
Існує цілий ряд міжнародних договорів, що регулюють відносини в сфері інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Однак, серед міжнародних стандартів щодо правової охорони інтелектуальної власності '''особливу роль відіграє [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності]''' (далі – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угода ТРІПС]), '''функції адміністрування''' якої '''покладені на Світову організацію торгівлі''' (далі – СОТ). '''Угодою ТРІПС встановлені норми, що погоджені''' країнами''' – членами СОТ як мінімальні вимоги до правової охорони інтелектуальної власності. '''Всі країни – члени СОТ, а також ті країни, які хотіли б стати її членами в майбутньому, повинні дотримуватися цих норм'''.'''
'''Положення, що викладені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угоді TРІПС]''', багато в чому '''співпадають з положеннями давно існуючих міжнародних договорів''' з питань правової охорони інтелектуальної власності. Наприклад, положення, які вимагаються '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_051#Text Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів]''' , включені до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угоди ТРІПС] і застосовуються до правової охорони творів, які захищаються авторським правом.
Подібним же чином в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угоду ТРІПС] включені положення щодо правової охорони винаходів та торговельних марок, які містяться в '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_123#Text Паризькій конвенції]''' про охорону промислової власності.
Що стосується '''захисту прав інтелектуальної власності''', то '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угода ТРІПС] вимагає від країн''' – членів СОТ '''встановлювати справедливі й рівні для всіх процедури захисту прав, які не є необґрунтовано обтяжливими, складними або затратними, а також не обмежуються в часі для прийняття дій'''. З огляду на характер шкоди, яка може бути завдана у разі, коли порушення прав інтелектуальної власності залишаються без уваги, '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угода TРІПС] вимагає термінового вжиття засобів захисту прав''', включаючи попередні або тимчасові заходи, без попереднього повідомлення підозрюваного порушника. Процедури повинні містити в собі гарантії, що рішення будуть прийматися на основі представлених сторонами доказів неупередженим суддею, який раціонально застосовує норми закону.
== Див. також ==
* [[Право інтелектуальної власності]]
* [[Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності]]
* [[Право інтелектуальної власності на комерційне найменування, комерційну таємницю та торгівельну марку]]
* [[Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок]]
* [[Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин]]
* [[Право інтелектуальної власності роботодавця на об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками]]
* [[Право інтелектуальної власності на торговельні марки]]
* [[Відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності‎]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Поточна версія на 09:36, 13 грудня 2024

Нормативна база

Поняття права інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом (ст. 418 Цивільного кодексу України).

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається Цивільним Кодексом України, Законам України: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин» та іншими законами.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Інтелектуальна власність - збірне поняття, що означає сукупність виняткових прав на результати творчої діяльності і засоби індивідуалізації. Охоплює права, що відносяться до літературних, художніх і наукових творів, виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо - і телепередач, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, фірмових найменувань і т.п.

Види відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності

Кримінальна

Відповідно до статті 176 Кримінального кодексу України, до кримінальної відповідальності притягаються особи, винні в такому порушенні авторського права і суміжних прав, як незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.

Стаття 177 Кримінального кодексу України визнає кримінально караним порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.

Адміністративна

Щодо адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, то ст. 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнає адміністративно караним таке порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, як незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.

Цивільно-правова

Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності, насамперед, може бути здійснено судом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності (частина перша статті 432 Цивільного кодексу України).

Форми захисту прав інтелектуальної власності

Форма захисту – це комплекс організаційних заходів, спрямованих на захист прав і законних інтересів авторів, виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, винахідників та інших суб’єктів прав інтелектуальної власності.

  • юрисдикційна;
  • неюрисдикційна.

Неюрисдикційна форма

Неюрисдикційна форма захисту прав включає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Переважною формою неюрисдикційного захисту є самозахист, що проявляється в активних чи пасивних діях особи, спрямованих на запобігання чи припинення порушення власного суб’єктивного права.

Стаття 19 Цивільного кодексу України передбачає самозахист цивільних прав. Особа має право на самозахист своїх прав від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом визнається застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, та характеру дій, якими ці права порушені, і не можуть суперечити вимогам закону. Способи самозахисту можуть обиратися особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором.

Ця форма самозахисту у відносинах авторства на практиці трапляється в поодиноких випадках. І хоча вона є дещо малозначущою, та все ж не може ігноруватися, бо стаття 55 Конституції України гарантує кожному невід’ємне право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи.

Юрисдикційна форма

Юрисдикційна форма захисту прав передбачає діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених прав на об’єкти інтелектуальної власності або прав, що оспорюються. Суть її полягає у зверненні особи, права і законні інтереси якої порушено неправомірними діями, за захистом до державних або інших компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права і припинення правопорушення.

Юрисдикційна форма захисту прав поділяється на загальну і спеціальну форму здійснення передбачених законом засобів захисту.

Відповідно до загальної форми захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку. Спеціальною формою захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності є адміністративний порядок захисту цих прав. Він застосовується лише у випадках, вказаних у законодавстві. Наявність інституту юрисдикційного захисту відповідає міжнародним вимогам щодо захисту авторських прав. Інститут юрисдикційного захисту містить великий потенціал, здатний забезпечити врегулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності на достатньому рівні.

Найефективнішою юрисдикційною формою захисту права інтелектуальної власності є судовий захист, що здійснюються судами загальної юрисдикції у порядку цивільного чи кримінального провадження, адміністративними та господарськими судами. Судовий захист здійснюється в Україні на загальних принципах судочинства.

Судовий захист прав інтелектуальної власності в Україні

Цивільний кодекс України передбачає дві групи норм щодо захисту права інтелектуальної власностізагальні цивільно-правові норми і спеціальні, передбачені законами України про інтелектуальну власність. Цивільний кодекс України передбачає захист цивільних прав у судовому порядку (ст. ст. 16, 432 Цивільного кодексу України).

Порушенням права інтелектуальної власності визнається вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб´єкта права інтелектуальної власності та їх майнові права. Порушенням визнається піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав — опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп´ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

До порушення права інтелектуальної власності відноситься плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають право інтелектуальної власності і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп´ютерних програм), фонограм, відеограм, програм мовлення визнається порушенням права інтелектуальної власності.

Порушенням права інтелектуальної власності визнається також вчинення дій, що створюють загрозу порушення нього права; будь-які дії свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу; підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема, в електронній формі, про управління правами без дозволу суб´єктів права інтелектуальної власності чи особи, яка здійснює таке управління; розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об´єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб´єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема, в електронній формі.

Порушення права інтелектуальної власності визнається також порушення умов договору щодо використання об´єктів цього права.

Відповідно до частини другої статті 432 Цивільного кодексу України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів за рахунок особи, яка вчинила порушення;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь за рахунок особи, яка вчинила порушення;

4-1) застосування разової грошової виплати замість застосування способів захисту права інтелектуальної власності, встановлених пунктами 3 та/або 4 цієї частини. Застосування разової грошової виплати здійснюється за заявою відповідача, за умови що право інтелектуальної власності порушено відповідачем ненавмисно і без недбалості та що застосування способів захисту, встановлених пунктами 3 і 4 цієї частини, є неспівмірним шкоді, заподіяній позивачеві. Розмір разової грошової виплати визначається судом як розмір винагороди, яка була б сплачена за надання позивачем дозволу на використання права інтелектуальної власності, щодо якого виник спір, і обґрунтовано задовольняє позивача;

5) застосування компенсації замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір компенсації визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування за заявою позивача в засобах масової інформації або доведення до загального відома іншим визначеним судом шляхом відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення за рахунок особи, яка вчинила правопорушення.

Зокрема частиною другою статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема:

1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;

2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов’язані з ними законні інтереси;

3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;

4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;

6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов’язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань.

Громадянин на свій розсуд може звернутися за захистом свого порушеного права не тільки до суду, а й до відповідного державного органу управління або громадської організації. Він може звернутися до вищої організації відповідача, до творчої спілки, до якої входить відповідач, до антимонопольного органу. Такі спори частіше розв’язуються в адміністративному порядку відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Міжнародні стандарти захисту прав інтелектуальної власності

Існує цілий ряд міжнародних договорів, що регулюють відносини в сфері інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Однак, серед міжнародних стандартів щодо правової охорони інтелектуальної власності особливу роль відіграє Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі – Угода ТРІПС), функції адміністрування якої покладені на Світову організацію торгівлі (далі – СОТ). Угодою ТРІПС встановлені норми, що погоджені країнами – членами СОТ як мінімальні вимоги до правової охорони інтелектуальної власності. Всі країни – члени СОТ, а також ті країни, які хотіли б стати її членами в майбутньому, повинні дотримуватися цих норм.

Положення, що викладені в Угоді TРІПС, багато в чому співпадають з положеннями давно існуючих міжнародних договорів з питань правової охорони інтелектуальної власності. Наприклад, положення, які вимагаються Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів , включені до Угоди ТРІПС і застосовуються до правової охорони творів, які захищаються авторським правом.

Подібним же чином в Угоду ТРІПС включені положення щодо правової охорони винаходів та торговельних марок, які містяться в Паризькій конвенції про охорону промислової власності.

Що стосується захисту прав інтелектуальної власності, то Угода ТРІПС вимагає від країн – членів СОТ встановлювати справедливі й рівні для всіх процедури захисту прав, які не є необґрунтовано обтяжливими, складними або затратними, а також не обмежуються в часі для прийняття дій. З огляду на характер шкоди, яка може бути завдана у разі, коли порушення прав інтелектуальної власності залишаються без уваги, Угода TРІПС вимагає термінового вжиття засобів захисту прав, включаючи попередні або тимчасові заходи, без попереднього повідомлення підозрюваного порушника. Процедури повинні містити в собі гарантії, що рішення будуть прийматися на основі представлених сторонами доказів неупередженим суддею, який раціонально застосовує норми закону.

Див. також