Визнання шлюбу недійсним

Нормативна база

• Конституція України
• Сімейний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України «Про судовий збір»

Недійсність шлюбу

Недійсність шлюбу - це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв'язку з порушенням встановлених законом умов укладання шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.

Підстава недійсності шлюбу

Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 Сімейного кодексу України
Коло підстав, коли шлюб є недійсним (Стаття 39 Сімейного кодексу України):
1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.
Перебування хоча б однієї особи у іншому зареєстрованому шлюбі, яка одночасно зареєструвала повторний шлюб, є підставою недійсності названого повторного шлюбу. Зареєстрований повторний шлюб, у разі існування попереднього, "стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу". Документами, що свідчать про припинення попереднього шлюбу є: свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного із подружжя, рішення суду про оголошення особи, яка була чоловіком (дружиною) померлою, рішення суду про визнання шлюбу недійсним.
2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою Родичами про прямій лінії споріднення є особи, які походять один від одного: батьки і їх діти, дід, баба та їх внуки. Щодо поняття "рідний" брат та сестра, слід зазначити, що поняття рідні брати та сестри охоплюють споріднення як повнорідних, так і неповнорідних братів та сестер. Відповідно до положень ст. 26 Сімейного кодексу України у шлюбі між собою не можуть перебувати як повнорідні, так і неповнорідні брат та сестра. Названою статтею визначено, що повнорідними є брати та сестри, які мають спільних батьків, а неповнорідними є брати, які мають спільну матір або спільного батька.
3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною. Недійним є також шлюб з особою, яка визнана у законному порядку, тобто за рішенням суду, до реєстрації шлюбу недієздатною, причому рішення суду про визнання особи недієздатною на момент реєстрації шлюбу має набути законної сили (ст. 236 - 241 Цивільний процесуальний кодекс України).

Куди звернутися

За письмовою заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у ч.1-3 статті 39 Сімейного кодексу України.

Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду

Стаття 40 Сімейного кодексу України визначає підстави за яких шлюб визначається недійсним за рішенням суду.
1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду

Відповідно до статті 41 Сімейного Кодексу шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

• між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частини 5 статті 26 Кодексу;
• між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
• з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
• з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Сімейного кодексу шлюб не може бути визнаний недійсним у разі: вагітності дружини, народження дитини в усиновлювача та усиновленої ним дитини, двоюрідних брата та сестри, тітки, дядька та племінника, племінниці, в особи, яка не досягла шлюбного віку, якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.
Загальний правовий наслідок визнання шлюбу недійсним полягає в тому, що шлюб вважається таким, що ніколи не існував, а особи, що його уклали, вважаються такими, що раніше не перебували в шлюбі. У подружжя не виникає жодних особистих та майнових прав, що випливають із шлюбу. Так, не виникає права мати спільне прізвище, права на аліменти, права на частину спільного майна тощо. Зокрема, якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатніх підстав, і підлягає поверненню відповідно до ЦК, але не більш як за останні три роки; особа, яка поселилася у житлове приміщення не набула права на проживання у ньому і може бути виселена; особа, яка змінила прізвище у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу, вважається такою, що іменується ним без достатньої правової підстави. До майна, придбаного спільно особами, шлюб яких визнано недійсним, застосовуються не норми сімейного законодавства про спільну сумісну власність, а норми Цивільного кодексу України про часткову власність. Але негативні наслідки застосовуються лише до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу РАЦС.

Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Вартість визначається враховуючи положення, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»

Автоматичний розрахунок судового збору на сайті «Судова влада»

Визнання шлюбу неукладеним

Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Практика Верховного Суду при визнанні шлюбу фіктивним

• Відповідно до абз. 2 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз’яснено, що за рішенням суду шлюб обов’язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі фіктивності (ст. 40 СК України). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

• Відповідно до судової практики самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу було отримання певних майнових благ, не дають підстав для визнання шлюбу недійсним з підстав фіктивності (постанови Верховного Суду у справах № 750/6471/15-ц, № 591/1860/16-ц).

• У постанові Касаційного цивільного суду ВС від 17.04.2019 у справі № 752/2337/16-ц суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
• У справі № 285/720/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що окреме проживання подружжя та непроведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь-яких фінансових зобов'язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним). А припинення сімейних стосунків та наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.

Поряд з цим, коли встановлені судом обставини свідчать про відсутність реального наміру осіб створити сім`ю, набути права та обов`язки подружжя, укладений особами шлюб буде визнано недійсним.

• Так, у справі № 752/2337/16-ц суди встановили, що чоловік на час реєстрації шлюбу та в подальшому перебував на стаціонарному лікуванні у туберкульозній лікарні, дружина не цікавилася станом його здоров`я, не відвідувала хворого у лікарні, не займалася його похованням, належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання сторін та ведення ними спільного побуту, як до, так і після укладення шлюбу, не надала. А за нетривалий строк перебування у шлюбі (9 місяців) було скасовано реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини за місцем проживання її батька та зареєстровано у цій квартирі дружину, а квартира в подальшому була приватизована та відчужена третім особам. Поряд з цим, інтереси чоловіка при вирішенні питань щодо скасування реєстрації місця проживання неповнолітньої, приватизації квартири та її продажу здійснювались особою, від якого дружина мала дитину.

З цього приводу Верховний Суд зазначив, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо (постанова від 17.04.2019 у справі № 752/2337/16-ц).

• До схожих вище висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.07.2021р., справа № 295/472/18. Було встановлено, що між особами відбулось укладення шлюбу, який мав на меті наступні цілі: Одна сторона мала намір отримати допомогу у виїзді за кордон, інша сторона хотіла отримати фінансову винагороду за відповідну послугу, щоб надалі спрямувати відповідні кошти на вирішення нагальних потреб та лікування матері, своєю чергою остання виступила посередником між сторонами та звела їх між собою. Після того як всі відповідні домовленості були досягненні шлюб між особами розірваний не був. Через деякий час одна зі сторін померла, а інша отримала спадщину після смерті на підставі, того що між особами був зареєстрований шлюб. До суду звернувся родич померлого з проханням визнати шлюб фіктивний у зв'язку з тим, що шлюб є фіктивним, укладеним на прохання матері, яка померла, а шлюб був укладений без наміру створення сім`ї. У разі визнання шлюбу недійсним, родич, як двоюрідний брат померлого, буде мати право на спадщину.

З наведеної ситуації судом були надані наступні роз'яснення. Шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.Також суд звертає увагу, що тривале непроживання подружжя у зв`язку із роботою особи за кордоном та виїзд її з України після реєстрації шлюбу не вказує на фіктивність укладеного шлюбу.

Особливі правові наслідки недійсності шлюбу

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

- на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

- на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв’язку з недійсним шлюбом;

- на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 Кодексу;

- на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Звертаємо увагу, що недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов’язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.

Зразок позовної заяви про визнання шлюбу недійсним

Файл:Зразок позовної заяви про визнання шлюбу недійсним.docx

Див. також

• Визнання розірвання шлюбу фіктивним
• Шлюб, який є недійсним. Визнання шлюбу недійсним за рішенням суду
• Режим окремого проживання подружжя та його правові наслідки
• Порядок розірвання шлюбу