Притягнення перевізників до відповідальності

Нормативна база

• Законом України "Про автомобільний транспорт"
• Законом України "Про транспорт"
• Цивільний кодекс України
• Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363
• Господарський кодекс України

Загальні положення про договір перевезення

Перевезення - один із видів підприємницької діяльності, яка не супроводжується створенням яких-небудь предметів матеріального світу. Основний економічний ефект, який сторони одержують у результаті транспортної діяльності, - це переміщення вантажів, пасажирів, багажу й пошти.
Існують такі основні види транспорту: транспорт загального користування (залізничний, морський, автомобільний, повітряний, річковий (внутрішній - водний), місцевий електротранспорт, у тому числі метрополітен; промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний та шляхи сполучення загального користування. Усі вони тісно взаємопов'язані і становлять єдину транспортну систему країни (ст. 21 Законом України "Про транспорт").
У главі 64 ЦК України міститься перелік низки договорів, що опосередковують відносини з перевезення вантажів, пасажирів, багажу й пошти. Серед них такі: перевезення вантажу (ст. 909 ЦК України); перевезення пасажирів і багажу (ст. 910 ЦК України); чартеру (фрахтування) - ст. 912 ЦК України тощо.

Відповідальність за порушення зобов'язання за договорами перевезення

Відповідальність за порушення зобов'язання за договорами перевезення регулюються такими нормативно-правовими актами :

• Цивільним кодексом України, а саме главою 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" та главою 64 "Перевезення";
• Господарським кодексом України, а саме главою 32 "Правове регулювання перевезення вантажів";
• Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні;
• Законом України "Про автомобільний транспорт";
• Законом України "Про транспорт".

Стаття 920 Цивільного кодексу України вказує на те, що в разі порушення зобов'язань, передбачених договором перевезення, сторони несуть відповідальність, яку визначено за їх домовленістю, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України, іншими законами або транспортними кодексами. З аналізу цієї статті ми можемо зрозуміти, що сторонам надано можливість самостійно визначити в договорі відповідальність за невиконання зобов'язань, якщо це не суперечить чинному законодавству. Відповідальність за порушення умов договору перевезення може бути у вигляді штрафу або пені.
Варто зазначити, що в деяких договорах прописується, що винна сторона за порушення зобов'язання має сплатити і штраф, і пеню, однак це суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки штраф і пеня є різновидами одного виду юридичної відповідальності, а згідно з вищевказаною статтею Конституції ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таку саму позицію висловлюють і суди, наприклад Верховний Суд України у своїй постанові від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс: враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення".

Також відповідно до чинного законодавства зі сторони, яка порушила зобов'язання, можуть бути стягнуті збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням договору. Це може бути упущена вигода або ж відшкодування вартості товару, який зіпсувався або був пошкоджений внаслідок неналежних дій винної сторони.

Однак варто пам'ятати, що для стягнення збитків необхідно обґрунтувати розмір вказаних збитків відповідними документами. Це можуть бути документи, якими підтверджується вартість пошкоджених або зіпсованих товарів, договори на їх перепродаж тощо.

Тепер розглянемо, за що ж перевізника можна притягнути до відповідальності:

1. Відповідно до ч. 1 ст. 921 Цивільного кодексу України перевізник несе відповідальність за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу. Ця стаття загалом зрозуміла. Отже, перевізник зобов'язаний надати транспортний засіб для виконання своїх зобов'язань. Якщо ж транспортний засіб надано не було, то перевізник притягатиметься до відповідальності, яку зазначено в договорі. Найчастіше в таких випадках прописують штраф і відшкодування збитків за упущену вигоду, та в разі якщо мали перевозитись товари, які швидко псуються, – відшкодовується вартість таких товарів.
2. Згідно зі ст. 923 Цивільного кодексу України, ст. 313 Господарського кодексу України перевізник притягається до відповідальності в разі порушення строку перевезення. У такому випадку так само прописується штраф (неустойка) та відшкодування всіх завданих збитків.
3. Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу. Варто зазначити, що перевізник звільняється від відповідальності в тому випадку, якщо доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися не з його вини. Пошкодженням вантажу не з вини перевізника вважаються випадки, коли перевізнику попередньо не повідомили про особливості перевезення певного виду вантажу (крихкий вантаж, вантаж, який має перевозитися в закритих контейнерах, тощо). Також перевізник звільняється від відповідальності, якщо товар неправильно запакував замовник чи вантажовідправник.

Однак варто пам'ятати, що в усіх випадках перевізник також не притягатиметься до відповідальності, якщо буде доведено, що невиконання ним своїх зобов'язань зумовлено обставинами непереборної сили або форс-мажорними обставинами, які не залежали від волі перевізника.

Порядок притягнення перевізника до відповідальності

Для того щоб стягнути заборгованість з перевізника, спочатку необхідно надіслати йому претензію про відшкодування завданих збитків, сплату неустойки. У разі відмови перевізника в задоволенні претензії або ж взагалі її ігнорування замовник може звертатись до суду. У суді ж отримати позитивне рішення доволі просто – необхідно обґрунтувати свою позицію відповідними документами: договором перевезення, документами, що підтверджують вартість вантажу, збитки від порушення договору перевізником тощо. Що краще буде прописано в договорі, за що і в якій сумі відповідатиме перевізник, то легше буде отримати потрібне рішення суду.

Зазвичай основні проблеми починаються на стадії виконання рішення. Зокрема, після набрання рішенням законної сили позивачу видається виконавчий лист, який пред'являється до відповідної державної виконавчої служби або ж до приватного виконавця. Часто буває, що виконавці не можуть нічого вдіяти, оскільки на рахунках фірми перевізника відсутні кошти. Аби запобігти таким ситуаціям, необхідно ретельно перевіряти перевізників перед укладенням договору: переглянути державні реєстри щодо наявності судових процесів, діючих виконавчих проваджень, перевірити інформацію щодо розміру статутного фонду, дізнатись інформацію про засновників.