Участь батьків у додаткових витратах на дитину

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативні документи

Обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину

Участь батьків у додаткових витратах на дитину регламентована статтею 185 Сімейного кодексу України (неадалі, - СК, СК України), відповідно до якої:

“Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.”

Дитина - правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ст. 6 СК України).

Додаткові витрати на дитину не є аліментами (коштами на утримання дитини).

Додаткові витрати на дитину, - це витрати, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Вказаний перелік особливих обставин не є вичерпним і встановлюється індивідуально у кожному конктретному випадку.

Додаткові витрати на дитину підлягають до сплати незалежно від вирішення питання про сплату аліментів на утримання дитини, відсутності вимог про сплату аліментів, припинення права на аліменти (в порядку визначеному ст. 190 СК України).

Додаткові витрати повинні сплачувати виключно батьки дитини.

В разі відсутності домовленості батьків або у разі спору між ними щодо розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину - розмір участі визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен визначатись у твердій грошовій сумі, залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Укладення (форма) угоди між батьками про оплату додаткових витрат на дитину

На відміну від договору між батьками про сплату аліментів на дитину, який повинен бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений (ст. 189 СК України), нотаріальне посвідчення угоди батьків про оплату додаткових витрат на дитину не вимагається.
Однак, для підтвердження домовленості батьків про оплату додаткових витрат на дитину, сума яких менше ніж двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20*17 грн.=340 грн.) бажано укладати договір письмово.
В разі, якщо за домовленістю батьків розмір додаткових витрат на дитину перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (більше ніж 340 грн.) угода повинна бути укладена у письмовій формі (п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідальність за прострочення оплати додаткових витрат на дитину

Частиною 4 ст. 196 СК України визначено:
"у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.

Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов'язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив."

Підставою відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 196 СК України, є наявність винних дій особи, яка зобов'язана провести оплату додаткових витрат.

Момент прострочення оплати додаткових витрат на дитину:

  • строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю (письмовою угодою) між батьками;
  • в разі відсутності домовленості між батьками, відсутності встановлення строку судом - сплив семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

В разі умисного невиконання рішення суду про оплату додаткових витрат на дитину, особою яка зобов’язана за рішенням суду сплатити такі витрати наступає кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 382 КК України /Невиконання судового рішення/:

“Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.”

Стягнення додаткових витрат на дитину у судовому порядку

Згідно вимог установлених ч. 1 ст. 27 ЦПК України, - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.


Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» 08.07.2011 р. № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Позовна заява повинна бути оформлена в відповідності до вимог, що викладені в ст.ст. 175-177 ЦПК України.
При цьому, слід зазначити в позовній заяві ціну позову, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Участь_батьків_у_додаткових_витратах_на_дитину&oldid=4972